Знову ми зустрічаємо День Незалежності під час повномасштабної війни.
Щоразу День незалежності України наповнений особливим, щемливим змістом. Ми святкуємо не просто дату, а вкотре відстоюємо своє право бути вільними, жити на своїй землі та обирати власну долю.
Ця війна — жорстоке нагадування про ціну, яку ми платимо за свободу, і про те, наскільки міцним є наш дух.
Сьогодні ми не можемо зібратися на мирних площах, аби радісно відзначати свято. Ми "святкуємо" цей день у бліндажах, в окопах, під гуркіт вибухів і завивання сирен. Але наша віра, наша воля і наша єдність — міцніші за будь-який ворожий снаряд. І навіть під час війни, ми відчуваємо, що наша Незалежність — це не просто слово, а кров, піт і сльози, пролиті за нашу землю.
Ми згадуємо всіх, хто віддав своє життя за Україну. Тих, хто зараз на передовій, хто лікує поранених, хто волонтерить, і тих, хто, як і раніше, працює, наближаючи нашу Перемогу. Кожен із вас — герой, який щодня вписує нові сторінки в історію України.
Цей День Незалежності — це не лише свято, а й наш оберіг, який дає нам сили. Кожен крок на шляху до Перемоги — це прояв нашої любові до України. Нехай ця війна навчить нас ще більше цінувати мир, волю, і нашу незалежність, щоби ми передали її нашим дітям як найцінніший спадок.
